Науково-методичні статті

Педагогічні інноваційні технології

     Під педагогічними інноваційними технологіями розуміється якісно нова сукупність форм, методів і засобів навчання, виховання й управління, яка приносить суттєві зміни у результат педагогічного процесу. Важливою проблемою педагогічної технології є забезпечення цілісного педагогічного впливу, зорієнтованого не на окремі якості особистості, а на структуру особистості в цілому.

   Впровадження педагогічних технологій неможливе без відстеження  якості освіти за допомогою моніторингу, мета якого – отримати інформацію про ефективність і якість навчально-виховного процесу, покращення його організації.

     Принципово нові педагогічні ідеї і положення вимагають переорієнтації методичної роботи на пошук та розробку інноваційних шляхів розвитку всіх ланок і складових систем освіти, формування в освітньому середовищі справді нового педагогічного мислення на всіх рівнях педагогічної діяльності.

     Аналіз інноваційної діяльності показує, що в їх практиці в основному впроваджуються технології, серед яких можна виділити: особистісно орієнтоване навчання та виховання, громадянську освіту, профільне навчання, технологію групової навчальної діяльності, теорію рівневої диференціації навчання, психолого-педагогічне проектування соціального розвитку особистості учнів, інформаційні технології, здоров’язберігаючі технології навчання, проективне навчання, теорію проблемного навчання, інтерактивні технології, технологію формування творчої особистості, технологія створення ситуації успіху,  технологію навчання як дослідження, технологію гуманізації педагогічної діяльності, трансформацію педагогічних ідей В.О.Сухомлинського в практику роботи загальноосвітніх навчальних закладів, розвиток критичного мислення, технологію комплексно-цільового управління закладом освіти, теорію ігрових технологій, теорію раннього та інтенсивного навчання грамоті.

Технологія розвивального навчання

(авт. Д.Ельконін, В.Давидов) передбачає формування активного,  самостійного творчого мислення учнів і на цій основі поступового переходу в самостійне навчання.

Зміст технології:

Викладач повинен організовувати навчальну діяльність так, щоб:

– відбувся розвиток процесів  сприйняття;

–  учні оволоділи об’ємом знань, вмінь, навичок, обумовлених уроком;

– нагромаджувався  досвід пошукової діяльності;

– розвивалася  уява;

– формувалися якості, потрібні для комбінування, конструювання, перетворення.

Інтерактивні технології

(авт. О.Пометун, Л. Пироженко),  ідея якої полягає в тому, що процес пізнання відбувається за умови постійної активної взаємодії всіх учнів. Залежно від мети уроку, форм організації навчальної діяльності використовуються інтерактивні технології кооперативного навчання,  колективно-групового навчання, ситуативного моделювання, опрацювання дискусійних питань.

     Кооперативно-групова форма – робота передбачає виконання частин загального, рівноцінного за ступенем складності  завдання.

     Лабораторно-бригадний метод – це спосіб організації навчального процесу, за яким учнівські бригади самостійно виконують різноманітні дослідницькі завдання.

     Ланкова фора – організація навчальної діяльності щодо постійних малих учнівських груп, керованих лідерами. Учні працюють над єдиним завданням.

     Мала група – це група із 2-7 і більше осіб, об’єднаних єдиною метою, схожими інтересами і потребами у спілкуванні та спільній діяльності, перебувають у безпосередньому контакті одне з одним.

     Парна робота – два учні виконують деяку частину роботи разом.

Технологія  проектного навчання

(авт. Баханов К., Гузєєв В., Єрмаков І., Пєхота О.)  орієнтує на дієвий спосіб здобуття  нових знань у контексті конкретної ситуації та їх використання на практиці. Метод проектів як технологія у сучасних умовах трансформувався у проектну систему організації навчання, за якою учні  набувають знань і навичок у процесі планування й виконання практичних завдань проектів.

     Робота  над  проектом  включає  усвідомлення  учнем  мети,  оформлення  задуму,  розробку  організаційного плану, роботу  за  планом,  підбиття   підсумку  у  вигляді  письмового  звіту.

     Суть  проектної  технології -  стимулювати  інтерес  учнів  до  певних  проблем, що  передбачає   володіння  ними визначеною  сумою  знань та  через  розв’язання  однієї  або  цілої  низки  проблем, показ   практичного   застосування     надбаних  знань.

Технологія створення ситуації успіху

(авт. Бєлкін А.), мета якої полягає у створенні ситуації успіху для розвитку особистості учня, наданні можливості кожному вихованцю відчути радість досягнення успіху, усвідомлення своїх здібностей, віри у власні сили.

     Завдання педагога: допомогти особистості вихованця зрости в успіху, дати відчути радість від здолання труднощів, дати зрозуміти, що задарма в житті нічого не дається, адже скрізь необхідно прикласти зусилля — і тоді успіх буде еквівалентним витраченим зусиллям. Створення ситуації успіху  виробляє найціннішу людську якість – стійкість у боротьбі з труднощами. 

     Успіх з психологічної точки зору – це переживання стану радості, задоволення від того, що результат, до якого особистість прямувала в своїй діяльності, або збігся з її очікуваннями, сподіваннями або перевершив їх. З соціально – психологічної точки зору  успіх – оптимальне співвідношення між очікуваннями оточуючих, особистості та результатами їх діяльності.

Технологія особистісно орієнтованого навчання

(авт. Якимська І., Савченко О., Подмазін С.) полягає у створенні  оптимальних умов для розвитку й становлення особистості як суб’єкта діяльності і суспільних відносин,  яка будує свою діяльність і стосунки відповідно до стійкої ієрархічної системи гуманістичних і буттєвих особистісних   цінностей.

Зміст технології:

- Навчальний матеріал повинен забезпечувати виявлення змісту попереднього навчання.

- Конструювання та організація навчального матеріалу, який дає змогу учневі вибрати його зміст, вид та форму при виконанні завдань.

-  Виявлення та оцінка способів навчальної роботи, якими користується учень самостійно тапродуктивно.

-  Забезпечення  контролю і оцінки не тільки результату, а й головним чином процесу учіння.

- Вміле поєднання індивідуальної і групової  організації навчальної діяльності.

- Забезпечення самостійності кожного при індивідуальній роботі.

- Темп роботи залежить від навчальних можливостей, цілеспрямованості, розвитку інтересів та нахилів, підготовленості учнів змінити себе в бік покращення.

- Формування здібності навчити самого себе (подолання лінощів, своєї обмеженості).

Інформаційно комунікативні  технології навчання

надають доступ учням до нетрадиційних джерел інформації, створюють можливості для творчої діяльності, формування професійних навиків, можливість реалізувати нові форми та методи навчання.

Засоби мультимедіа дозволяють забезпечити найкращу, в порівнянні з іншими технічними засобами навчання, реалізацію принципу наочності, більшою мірою сприяють зміцненню знань і на практичних заняттях — умінь.

Умовно систему використання комп’ютера на уроці можна розділити на три стадії (етапи):

·         комп’ютерна підтримка уроків, де комп’ютер використовує тільки педагог в якості засобу візуалізації матеріалів уроку;

·         комп’ютерний супровід уроків, при цьому  крім використання педагогом комп’ютера як ефективного засобу надання або ілюстрації матеріалів уроку, комп’ютер може бути використаний учнями як засіб повторення раніше вивченого матеріалу. Так як до роботи з комп’ютером допускаються учні, то вчитель повинен знати і дотримуватися правил організації безпечної роботи учнів з комп’ютерною технікою, і робоче місце, обладнане комп’ютером, має бути відповідним чином організоване.  використання сучасних комп’ютерних програм у навчанні. Особливістю цього етапу є проведення уроків з роботою всіх учнів на комп’ютерах під керівництвом педагога. Висока роль застосування на уроках  різних електронних довідників, енциклопедій, програм. Використання ресурсів і послуг Інтернету значно розширює можливості і вчителя і учня у всіх видах діяльності.

Чому я обираю інтерактивні технології?..

    Завдання, визначені Національною доктриною розвитку освіти України в ХХІ столітті орієнтують вчителя на запровадження таких методів навчання, які розвивають "уміння самостійно вчитися, критично мислити, здатність до самопізнання і самореалізації особистості у різних видах творчої діяльності". Саме такими є інтерактивні методи навчання, які викликають інтерес до пізнавального процесу, розвивають творчий потенціал особистості, розумову та емоційні сфери.

    Збільшується кількість навчальних предметів, розширюються межі програми, але при цьому за традицією головним лишається питання: "Що нам вивчати?" Жоден, навіть найталановитіший вчитель не встигає за розвитком науково-технічного прогресу. Тому головним питанням для мене є опанування учнями умінь і навичок саморозвитку особистості, яке значною мірою вирішується шляхом упровадження технологій, організації процесу навчання, пошуками відповіді на запитання: "як навчати, як створити умови".

    Розглядаючи інтерактивні технології навчання як інноваційні, слід пам'ятати, що будь-яка педагогічна технологія не буде діяти, якщо вчителі, котрі її втілюють, не сприйматимуть її як цілісну систему в єдності компонентів і взаємозв'язків. Розроблена й описана технологія - це одне, а її реалізація на уроці - зовсім інше, бо несе відбиток особистості, інтелекту конкретного вчителя.

    На кожному з етапів уроку я використовую різні інтерактивні методи та прийоми. Для перевірки домашнього завдання найчастіше використовую роботу в парах, метод "Незакінчені речення", обговорення проблем в загальному колі.

    Наприклад:

    Вивчаючи тему " Василь Королів-Старий. "Хуха-Моховинка" (Укр.літ. 5 клас) я перевіряю вивчене про письменника та зміст його твору прийомом "Незакінчені речення".

    Закінчити речення:

1) Щедра полтавська земля подарувала Україні і світові талановитого письменника...

2) З дитинства письменник захоплювався...

3) У 1919 році Василь Королів-Старий виїхав до...

4) Приготувавши вже вечерю, дячиха Євпраксія гнівалася через...

5) Домовик любив старого господаря за те, що той був...

6) Подорожуючи темної ночі додому, дяк побачив...

7) Потерчата - це істоти схожі на маленьких...

    Прийом "Незакінчені речення" дає змогу грунтовніше працювати над формою викладання власних ідей, порівнювати їх з іншими. Робота за такою методикою дає можливість долати стереотипи, вільніше висловлюватись стосовно запропонованих тем, відпрацьовувати вміння говорити стисло, але по суті й переконливо.

    Під час актуалізації опорних знань можна використати такі методи як "Мозковий штурм", "Мікрофон" (розкрити зміст епіграфа уроку, висловившись у мікрофон), робота в парах.
    Наприклад:
    Вивчаючи тему "Художня література як мистецтво слова і  її місце серед інших видів мистецтв" актуалізувати знання можна методом "Мозковий штурм".
         Проблемні запитання:
1) Чому літературу називають мистецтвом слова?
2) Чи можна стверджувати, що література займає провідне місце у світовій літературі?
3) Що таке духовні цінності культури?
    "Мозковий штурм" - це ефективний та добре відомий інтерактивний метод колективного обговорення, що широко використовується. Він спонукає учасників проявляти свою уяву та творчість, що досягається шляхом вираження думок всіх учасників, допомагає знаходити декілька рішень щодо конкретної проблеми.

    Під час сприйняття й засвоєння нового матеріалу найчастіше я використовую такі інтерактивні технології як "Рольова гра", "Навчаючи вчуся", "Пошук інформації", "Асоціативний ланцюжок", "Карусель".
    Наприклад:
    Тема " Михайло Коцюбинський. Повість "Дорогою ціною".
Після вступного слова вчителя я пропоную завдання на карточках трьом група. Учні виконують "пошук інформації", працюючи з додатковою літературою.
    Завдання групам:
1) Скласти хронологію життя М.Коцюбинського.
2) Дослідити творчий процес М.Коцюбинського. 
3) Внесок М.Коцюбинського в розвиток української літератури.
    "Пошук інформації" є різновидом роботи в малих групах. Сприяє пожвавленню сухого, іноді нецікавого матеріалу. Робота в малих групах дозволяє учням набути навиків, які необхідні для спілкування та співпраці. Висловлення думок допомагає їм відчути їхні власні можливості та зміцнити їх.
    
    Тема "Українське весілля - одна з провідних жанрів родинно-обрядової творчості. Етапи весілля." Організувати вивчення етапів весілля інтерактивним методом "Карусель". Цей варіант інтерактивного навчання найбільш ефективний для одночасного включення всіх учасників в активну роботу.
     Організація роботи:
1) Об'єднати учнів у пари, які були визначені при підготовці домашнього завдання. Кожна пара отримує текст з інформацією про один з етапів весілля, про який вона вже прочитала вдома. Пара повинна володіти матеріалом, підготуватися поділитися інформацією з товаришем, засвоїти сюжет.
2) Розставити стільці для учнів у два кола.
3) Учні, що сидять у внутрішньому колі, розташовані спиною до центру, а зовнішньому - обличчям. Кожен сидить навпроти іншого.
4) Внутрішнє коло нерухоме, а зовнішнє - рухливе. Учасники рухливого кола пересуваються на один стілець праворуч і виявляється перед новим партнером. Мета - пройти все коло, збираючи інформацію про етапи весілля.

    Під час закріплення вивченого матеріалу доцільно використовувати такі технології як метод "Прес", "Незакінчені речення", "Акваріум", "Дерево рішень", "Обери позицію", складання сенкану та інші.
       Наприклад:
   Тема " Леся Українка. "Ви щасливі, пречистії зорі!" Після роботи над змістом твору учням пропонується завдання: Доведіть, що поезія "Ви щасливі, пречистії зорі!" відноситься до філософської лірики. Учні висловлюють свої думки за схемою:
Я вважаю, що...
Тому, що...
Наприклад...
Отже, я вважаю...
    Метод "Прес" сприяє виробленню й формулюванню учнями аргументів, викладу ними думок з дискусійного питання у виразній і стислій формі, вміння переконувати інших.
    Наприклад:
Тема "І.П.Котляревський. "Енеїда" Характеристика образів поеми".
   Складання сенкану:
    Еней
Моторний кмітливий
Мандрує  перемагає  створює
Має збудувати сильне царство
   Козак 

    Роблячи підсумок уроку, найчастіше я використовую таку технологію як "Мікрофон".
    "Мікрофон"є різновидом загальногрупового обговорення, що надає можливість кожному  сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або викладаючи свою думку чи пропозицію.

   Отже, технології інтерактивного навчання - така організація навчального процесу, за якої неможлива неучасть у процесі пізнання: або кожен учень має конкретне завдання, за виконання якого він повинен публічно звітувати, або від його діяльності залежить якість виконання поставленого перед групою завдання. Інтерактивні технології охоплюють чітко спланований результат навчання, окремі інтерактивні методи й прийоми, що стимулюють процес пізнання, а також умови й процедури, за допомогою яких можна досягти запланованих результатів.

ІНТЕРАКТИВНІ МЕТОДИ НАВЧАННЯ

Актуальність, суть та мета інтерактивного навчання

  Зміни життя в сучасному світі вимагають і змін мети та призначення сучасної освіти. Знижується функціональна значущість і привабливість традиційної організації навчання, передача «готових» знань від учителя до учня перестає бути основним завданням навчаль­ного процесу. Формуються сучасні уявлення про фундаментальність освіти, отримавши яку, людина здатна самостійно працювати, вчитися і переучуватися.

  Вчені-дослідники, вчителі-новатори вважають, що у центрі уваги сучасної освіти мають бути не стільки навчальні предмети, скільки способи мислення і діяльності школяра. Тобто, необхідно навчити ди­тину критично мислити, вирішувати складні проблеми шляхом аналізу обставин і відповідної інформації, зважувати і враховувати альтерна­тивні думки, приймати виважені рішення, дискутувати, спілкуватися з іншими людьми.

   Тому для науковців і вчителів актуальним залишається питання, як викладати і навчати, як вчити і вчитися, щоб зробити ефективним процес навчання?

Форми взаємодії вчителя і учнів у навчально-виховному процесі ґрунтуються на трьох групах методів: пасивного, активного та інтерактивного навчання.

Таблиця

Ознаки Методи навчання	Головна дійова фігура уроку	Стиль навчання	Позиція учнів	Форма взаємодії
Пасивні	Учитель	Авторитарний	Пасивні учасники уроку	Пасивні слухачі
Активні	Учитель, учні	Демократичний	Активні учасники уроку	Учитель і учні взаємодіють один з одним
Інтерактивні	учні	Демократичний	Активні учасники уроку	Учні взаємодіють з учителем і між собою

   Методи активного та інтерактивного навчання мають між собою багато спільних рис, але методи інтерактивного нав­чання можна розглядати як найбільш сучасну форму активних методів навчання.

   Клас — це навчальний колектив, — зазначав Л. Занков, — де за умови правильно організованої роботи кожен учень вносить у загальне життя щось своє, оригінальне. Тому формування класу тільки зі слабких учнів позбавляє їх того багатства, яке приносить робота пліч-о-пліч з сильними дітьми, сприяє розвитку у них «почуття неповноцінності», «почуття провини». Для сильних дітей відокремлення від слабких також шкідливе: вони не мають можливості оцінювати себе на будь-якому іншому тлі, крім собі подібних.

  Одним з принципів гуманної педагогіки є принцип розвитку усіх учнів — і сильних, і слабких, що є можливим за умов співпраці дітей, різних за рівнем розвитку.

 Спільна діяльність учнів у процесі пізнання, засвоєння навчального матеріалу означає, що кожний робить у цей процес свій особливий індивідуальний внесок, що іде обмін знаннями, ідеями, способами діяльності. Причому відбувається це в атмосфері доброзичливої і взаємної підтримки, що не тільки дає змогу отримувати нові знання, а й розвиває саму пізнавальну діяльність, переводить її на більш високі форми кооперації та співпраці. «Легше змінити індивідів, зібраних в групі, ніж змінити кожного з них окремо», — писав К. Левін.

  На думку О. Уварова, актуальність технологій співпраці визначаєть­ся двома причинами. По-перше, спільна діяльність є основою розвитку демократичного суспільства, до життя в якому необхідно готувати лю­дину з дитячих років. По-друге, технологізація суспільства, розвиток інформаційних засобів відсунули на другий (а, можливо, і третій) план такі звичні для дитини види діяльності, як ігри з однолітками, участь у гуртках, де вона могла отримати соціальний досвід життя. Саме тому школа стала основним джерелом для набуття дитиною молодшого шкільного віку інтерактивних вмінь.

  Т. Вольфовська підкреслює значення інтерактивних вмінь як та­ких, що забезпечують гармонійне і творче входження особистості у суспільне життя. З огляду на роль інтерактивних умінь для розвитку особистості, їх можна об'єднати у дві групи. Перша група характеризує людину з точки зору її відповідальної особистісної автономії і охоплює самоконтроль, самооцінку, самопрезентацію, орієнтацію на власну систему оцінювання різних ситуацій. Друга група інтерактивних умінь визначає соціально-перцептивні та операційно-технологічні компо­ненти взаємодії особистості: здатність до контакту, налаштованість на згоду і толерантність, здатність конструювати різні моделі поведінки й користуватися ними, вміння бути лідером і підпорядковуватись, вміння підтримувати дружні стосунки (кооперативні вміння) тощо.

  У дитини молодшого шкільного віку сформованість інтерактивних вмінь визначається рівнем розвитку наступних показників:

• спосіб та засіб саморегуляції;
• прийоми та способи організації власної поведінки;
• контроль власної імпульсивності;
• довільність поведінки;
• навички та вміння кооперативних моделей поведінки з одноліт­ками;
• вміння підтримувати постійні, глибокі, позитивні стосунки;
• вміння встановлювати адекватні рольові відносини з вчителями;
• вміння проявляти толерантність, запобігати конфліктам або ви­ходити з них;
• успішність у різних сферах навчальної діяльності тощо.

   З огляду на сказане вище стає зрозумілим, що перераховані уміння можна сформувати під впливом адекватних інноваційних методів і прийо­мів, які б забезпечили активну участь молодших школярів у навчальному процесі. До таких методів належать інтерактивні методи навчання. Нага­даємо, що «інтерактив» — від англ. inter — взаємний та act — діяти.

   Г. Сазоненко визначає інтерактивне (кооперативне) навчання як багатомірне явище, оскільки «воно розв'язує одночасно три завдання: навчально-пізнавальне (конкретна дидактична мета), комунікативно-розвивальне (пов'язане з загальним емоційно-інтелектуальним фоном процесу пізнання) і соціально-орієнтаційне (результати якого прояв­ляються за межами навчального часу і простору)».

Суть інтерактивного навчання

  Інтерактивне навчання — це діалогове навчання, яке заперечує домінування як одного виступаючого, так і однієї думки над іншою.

   Воно передбачає:

• постійну, активну взаємодію, взаєморозуміння учителя та всіх учнів класу — учасників процесу навчання;

• вирішення загальних, але значущих для кожного учасника завдань, проблем;
• рівноправність учителя й учнів як суб'єктів навчального процесу.

Інтерактивне навчання має на меті:

• створення умов для залучення всіх учнів класу до процесу пізнання;
• формування у молодших школярів як предметних, так і загально-навчальних умінь та навичок;
• надання можливості кожному учню розуміти і рефлексувати з приводу того, що він знає і думає;
• вироблення життєвих цінностей;
• створення атмосфери співпраці, взаємодії;
• розвиток комунікативних якостей і здібностей;
• створення комфортних умов навчання, які б викликали у кожного учня відчуття своєї успішності, інтелектуальної спроможності, захи­щеності, неповторності, значущості.

Інтерактивне навчання передбачає:

• моделювання життєвих ситуацій;
• вирішення творчих завдань;
• використання розминок (енергізаторів);
• використання рольових ігор;
• спільне розв'язання проблем тощо.

   Що ж дає впровадження методів інтерактивного навчання різним суб'єктам навчального процесу?

Для кожного конкретного учня:

• усвідомлення залучення до спільної праці;
• розвиток особистісної рефлексії;
• становлення активної, суб'єктної позиції у навчальній (чи іншій діяльності).

Для навчальної мікрогрупи:

• розвиток навичок спілкування і взаємодії у малій групі;
• формування ціннісно-орієнтаційної єдності групи;
• заохочення до гнучкої зміни соціальних ролей залежно від ситуації;
• прийняття морально-етичних норм і правил спільної діяльності.

Для учнівського класу:

• формування класного колективу як групової спільноти;
• підвищення пізнавальної активності учнів класу;
• розвиток навичок аналізу і самоаналізу в процесі групової рефлексії.

Для зв'язку «клас —учитель»:

• нестандартна побудова навчального процесу;
• багатомірне засвоєння навчального матеріалу;
• формування мотиваційної готовності до міжособистісної взає­модії у навчальних та позанавчальних ситуаціях.

Учителю на замітку.

   Важливим аспектом інтерактивного навчання є почуття групової належності, що дає слабким, невпевненим у собі учням змогу почува­тися безпечно, вселяє впевненість у можливості подолання труднощів.Навчання разом дає дітям відчуття суттєвої емоційної та інтелекту­альної підтримки. Це відчуття допомагає високо піднятися за рамки їхнього нинішнього рівня знань і вмінь.

Професійна позиція вчителя

Використання інтерактивної стратегії змінює роль і функції вчите­ля — він перестає бути центральною фігурою і лише регулює навчаль­но-виховний процес, займається його загальною організацією, визначає загальний напрям (готує до уроку необхідні завдання, формулює пи­тання для обговорення у групах, контролює час і порядок виконання наміченого завдання, дає консультації, допомагає в разі серйозних утруднень).

У ході інтерактивного навчання вчитель не повідомляє дітям готові істини, рішення, висновки, а організовує навчальний процес таким чином, щоб учні в ході самостійного пошуку ідей та їх обговорення навчали один одного; допомагає створити атмосферу підтримки, взає­морозуміння, терпимості, дружелюбності. Не менш важливою є роль позиції вчителя. Учні мають відчувати його доступність, відкритість у спілкуванні, віру у здібності кожного, довір'я, уміння поставити себе на місце учня і побачити ситуацію його очима, співпереживання, співчуття.

Учителю на замітку.

   Зміна професійної позиції вчителя не відбувається миттєво, не залежить від одного бажання. її становлення залежить від філо­софського, психологічного, морально-етичного розвитку педагога. Професійна позиція виражає загальний гуманістичний рівень учителя, не виключаючи при цьому професійні уміння.

   Використання інтерактивних методів навчання вимагає певної зміни в житті класу, а також часу для підготовки, як від учнів, так і від учи­теля. Разом з тим, потрібно розуміти, що використання інтерактивних методів не є самоціллю. Це лише засіб, який сприяє створенню на уроці атмосфери співпраці, взаєморозуміння.

   Як зазначає О. Савченко, «не варто шукати універсальні методи, ефективні для будь-яких ситуацій уроку». Продовжуючи її думку, під­креслимо, що, по-перше, жодний метод не є універсальним, оскільки має свої плюси і мінуси. А, по-друге, ефективність методу визначається не його назвою, а такими факторами, як:

• правильність добору методу (за принципом: у потрібному місці — в потрібний час);

• дотриманням методики його проведення.

  Для ефективного застосування інтерактивних методів, з метою охоп­лення всього необхідного обсягу матеріалу і глибокого його засвоєння, педагог має ретельно планувати свою роботу:

• використовувати методи, адекватні вікові учнів і їхньому досвідові роботи з інтерактивними методами;
• давати завдання учням для попередньої підготовки: прочитати, обміркувати, виконати самостійні підготовчі завдання;
• добирати для заняття таку інтерактивну вправу, яка давала б учням «ключ» до засвоєння теми;
• упродовж інтерактивної вправи давати учням час для обмірко­вування завдання, щоб вони сприйняли його серйозно, а не виконали механічно;
• враховувати темп роботи кожного учня і його здібності;
• на одному занятті використовувати один-два (максимум) інтер­активних методи, а не їх калейдоскоп;
• проводити неквапливе обговорення за підсумками виконання інтерактивної вправи, у тому числі актуалізуючи раніше вивчений матеріал;
• можна акцентувати увагу й на іншому матеріалі теми, якого ін­терактивна вправа прямо не торкається;
• проводити експрес-опитування, самостійні роботи з різних тем, що не розглядалися в інтерактивному завданні.

Класифікація інтерактивних методів навчання

  В основу класифікації інтерактивних методів навчання науковця­ми покладені ті чи інші ознаки цих методів.

   Так, М. Кларін класифікує інтерактивні методи навчання за прин­ципом активності:

• фізична (зміна робочого місця, виконання записів, малювання тощо);
• соціальна (ставлення запитань, формулювання відповідей тощо);
• пізнавальна (доповнення відповідей, виступ, самостійний пошук розв'язання проблеми тощо).

  О. Пометун і Л. Пироженко об'єднують форми інтерактивного навчання у чотири групи, залежно від мети уроку та форм організації навчальної діяльності учнів:

• кооперативне навчання (робота в парах, трійках, карусель, ро­бота в малих групах, акваріум тощо);
• колективно-групове навчання (мікрофон, незакінчені речення, мозковий штурм, «навчаючи — вчуся», «ажурна пилка» та ін.);
• ситуативне моделювання (імітаційні ігри, рольова гра, драма­тизація та ін.);
• опрацювання дискусійних питань (метод ПРЕС, «займи пози­цію», «дискусія» тощо).

   М. Скрипник у свою класифікацію інтерактивних методів навчання поклала такий принцип навчання, як взаємодія — діалог. Дослідниця визначає наступні інтерактивні методи навчання:

• інформаційні («Моє ім'я», «Весела Віра», «Перше знайомство», «Хвилина мого життя», «Паперові літаки», «Мені подобається...», «Іменні жетони»);
• пізнавальні («Від А до Я»);
• мотиваційні («Мої очікування», «Лист до самого себе», «Само­оцінка», «Інтерв'ю»);
• регулятивні («Виробимо правила»).

    

Активізація пізнавальної діяльності 

учнів на уроках 

     Нові завдання шкільної освіти в Україні, що спрямовані на гуманізацію та демократизацію всього навчального процесу в школі, визначають нові пріоритети навчання і виховання, потребують формування ініціативної особистості, здатної до раціональної творчої праці. Ми живемо у третьому тисячолітті, у час комп'ютеризації та інтенсивного розвитку всіх галузей науки та виробництва, і глибоко усвідомлюємо незворотність демократичних змін, що відбуваються у суспільстві і освіті зокрема. Тому ми не повинні забувати про те, що сучасні діти не такі, якими були ми, отже, вони потребують від сучасного навчання чогось нового. Те, що було гарним учора, не є актуальним сьогодні.

    Формування пізнавального інтересу - необхідна умова шкільного навчання. Не випадково, інтерес образно порівнюють з каталізатором, який полегшує і прискорює розумові реакції, з ферментом, що дає змогу учням асимілювати основами наук. З перших днів дитини у школі треба вірити в розум дитини, її можливості, в її право здобувати знання з радістю. Розвиток психологічних чинників навчальної успішності, внутрішні функціональні зміни в структурі пізнавальної сфери учня, динаміка інформаційної ваги психічних функцій навчальної успішності молодших школярів залежать від ефективності розвитку їх пізнавальних інтересів. Стійкий пізнавальний інтерес - ознака готовності дитини до навчання в школі. Він є основою всієї навчально - виховної роботи з дітьми в період їх підготовки до школи. Знання сприяють виникненню, розширенню і поглибленню зацікавленості до дійсності. Важливо збуджувати пізнавальну активність учня, що виявляється у запитаннях, діях. Маючи сформовані пізнавальні інтереси, дитина успішно навчатиметься, в неї з'явиться зацікавленість до навчальної діяльності.

    Найголовнішим завданням педагога на кожному уроці є активізація пізнавальної діяльності. Тому щоразу, обдумуючи урок, учитель має спочатку розв'язати принципове завдання, як найдоцільніше організувати передачу нового матеріалу - повідомлення, евристична бесіда, відкриття, роздум, розв'язання проблеми, самостійна робота тощо. Необхідно перетворити кожний урок на урок спілкування, мислення, де істина постає як суперечка про істину, як діалог.

    З метою активізації пізнавальної діяльності, я на кожному уроці застосовую елементи інтерактивних технологій, творчі проблемні завдання, що забезпечують розвиток тих здібностей і якостей, які перебувають у стадії формування.
Оновлення змісту освіти сприяє трансформації її технологій, надає їй особистісної сформованості.

    Слово «технологія» - грецького походження й означає «знання про майстерність». За визначенням ЮНЕСКО, технологія - це «системний метод створення, застосування і визначення всього процесу викладання і засвоєння знань з урахуванням технічних і людських ресурсів у їх взаємодії, що своїм завданням уважає оптимізацію форм освіти». Інноваційна освітня технологія - сукупність форм, методів і засобів навчання, виховання і управління, об'єднаних єдиною метою, добір операційних дій педагога з учнем, у результаті яких суттєво покращується мотивація учнів до навчального процесу.

    Інтерактивне навчання - це, насамперед, діалогове навчання, під час якого здійснюється взаємодія вчителя та учня. Інтерактив - це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, одним із завдань якої є створення комфортних умов навчання, за яких кожен учасник процесу відчуває свою інтелектуальну спроможність.

    Пізнавальний інтерес - це один із важливих мотивів навчання школярів. Його дія дуже сильна. Під впливом пізнавального навчання робота навіть у слабких учнів відбувається продуктивно. Пізнавальний інтерес за умов правильної організації педагогічної діяльності учнів та системності повинен впливати на розвиток дитини.

    Пізнавальний інтерес - це міцний засіб навчання. Класична педагогіка минулого стверджувала «Смертельний гріх учителя - бути нудним». Тому потрібно надавати перевагу тим методам, що передбачають залучення учнів до активного здобування знань. Дослід чи проблемне навчання не можна протиставляти інформаційним методам або репродуктивному засвоєнню знань. Тільки вміле їх поєднання дає можливість підвищити ефективність навчання. Актуальним сьогодні є впровадження у навчальний процес таких засобів активізації, як системи пізнавальних і творчих завдань, застосування різних прийомів співробітництва і навчального діалогу, групової та індивідуальної роботи, що сприяє зміцненню інтересів дітей.

ІННОВАЦІЙНІ МЕТОДИ НАВЧАННЯ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ І ЛІТЕРАТУРИ

Стаття присвячена актуальним проблемам модернізації та підвищення якості викладання української мови і літератури. Особливу увагу приділено характеристиці найбільш ефективних методів викладання української мови і літератури в середній школі.

 Головним напрямом розвитку сучасної гуманітарної освіти України є підвищення рівня вітчизняної школи до європейського. Тобто входження в загальноєвропейський навчальний простір.

Мета нашої статті – розкрити роль і значення інноваційних методик викладання дисциплін гуманітарного циклу, зокрема української мови і літератури, визначити найбільш ефективні методи і форми навчальної роботи.

Досягнення цієї мети передбачає виконання низки завдань:

• Визначити шляхи розвитку середньої школи в контексті європейської інтеграції;
• Висвітлити сутність «інновації» щодо середньої освіти;
• Охарактеризувати найбільш ефективні інноваційні методи і прийоми викладання української мови і літератури.

У наш час постає проблема вибору духовних цінностей українського суспільства. Це стало чинником створення нової парадигми навчання, розвитку альтернативних форм освіти, які повинні відповідати проблемам суспільства.

За ініціативи Міністерства освіти і науки України було створено кілька основоположних документів та прийнято ряд постанов і програм щодо оновлення всієї системи навчання й виховання. Насамперед це міжгалузева перспективна програма «Освіта XXI ст.», «Засади гуманітарної освіти в Україні», концепція «Основи національного виховання», Державна програма «Вчитель», Концепція неперервної педагогічної освіти, Державна програма розвитку і функціонування української мови на 2004–2010 рр., Стратегія реформування освіти в Україні, Концепція гуманітарного розвитку України на період до 2020 рр., Національна стратегія розвитку освіти України на період 2012– 2021 рр.,

Оптимізація (від лат. оptimus – «най- кращий») у загальному вигляді означає вибір найкращого, найбільш сприятливого варіанта з безлічі можливих умов, засобів, дій і т.п. [6, с. 609]. Якщо оптимізацію перенести на процес навчання, то вона буде означати вибір такої його методики, яка забезпечує досягнення найкращих результатів при мінімальних витратах часу і сил вчителя і учнів за визначених умов.

На оптимізацію навчального процесу, за словами В. Лозниці, впливають комфортне фізіологічне існування (житло, їжа, одяг), сприятливі умови навчання (приміщення, апаратура, підручники), доброзичливий морально-психологічний клімат (учень-учень, учень-вчитель), естетика навколишнього простору (дизайн, духовні інтереси), психолого-педагогічні вектори навчання (форми, методи, складність, посильність), свідоме й підсвідоме розуміння життєвої перспективи від навчання [4, с. 223]. Лозниця В. С. Психологія і педагогіка: основні положення.

У дидактиці й методиці по-різному визначаються методи навчання. Так, В. Онищук уважає, що методи навчання становлять систему взаємопов’язаних видів діяльності вчителя й учнів і прийоми викладання й учіння, а кожний прийом систему дій та операцій учителя й учнів, які визначаються раціональною послідовністю і цілеспрямованістю [3].                    На думку І. Олійника, методи навчання – це об’єднана в одне ціле діяльність учителя й учнів, спрямована на засвоєння мовних знань, умінь і навичок, на організацію пізнавальної діяльності учнів[6].

Найбільш прийнятною для навчання української мови видається класифікація методів за способом взаємодії вчителя й учнів на уроці, обґрунтована О. М. Біляєвим. Способи такої взаємодії можуть бути різними: 1. Учитель викладає мовний матеріал − учні слухають (розповідь, пояснення). 2. Учні й учитель обмінюються думками з питань, що вивчалися на уроках мови, завдяки чому доходять потрібних висновків, узагальнень, формулюють визначення, правила. 3. Учитель організовує спостереження учнів над фактами, що вивчаються і явищами мови з подальшим колективним обговоренням його результатів. 4. Учні під керівництвом учителя самостійно добувають знання з мови за підручником. 5. Учні шляхом виконання практичних завдань і вправ набувають потрібні знання. Виходячи з цього, виділяють відповідні методи навчання мови в школі [4].

Для створення емоційної ситуації на уроці важливими є вдало дібрані приклади з літератури, художніх фільмів, особистих переживань вчителя. Яскравість розповіді, емоційна оцінка вчителя збуджують зацікавленість учнів, як до окремих питань теми, так і до матеріалу загалом. Найпоширенішими серед методів даної групи, які доцільно, на нашу думку, використовувати на уроках української мови і літератури:

Метод створення ситуації новизни навчального матеріалу. Передбачає окреслення нових знань у процесі викладання, створення атмосфери морального задоволення від інтелектуальної праці. Відчуття збагачення знаннями спонукає учнів до самовдосконалення.

Метод пізнавальних ігор. Сприяє створенню емоційно-піднесеної атмосфери, засвоєнню матеріалу за допомогою емоційно насиченої форми його відтворення. Пізнавальні ігри (ділові, рольові, ситуативні) моделюють життєві ситуації, стосунки людей, взаємодію речей, явищ. Вони можуть бути основною або допоміжною формою навчального процесу. Розвиваючий ефект досягається за рахунок імпровізації, природного вияву вільних творчих сил учнів. У виховному значенні гра допомагає учням подолати невпевненість, сприяє самоствердженню, найповнішому виявленню своїх сил і можливостей.

Прикладом може бути гра «Що? Де? Коли?».  Клас розподіляється на дві команди, які по черзі сідають за стіл. Гра проводиться за аналогією відомої телепередачі. Кожна команда отримує конверт із запитанням. Журі визначає правильність відповідей, підраховує кількість балів.

«Мозковий штурм» (брейнстормінг від англ. brain storming) [2]. Це метод організації спільної групової та творчої роботи в класі з метою підвищити розумову активність учасників і знайти плідні ідеї, конструктивні рішення, розв’язання складних проблем або нестандартних ситуацій. Його доцільно застосовувати на самому початку розв’язання проблеми або якщо цей процес зайшов у глухий кут.

Метод проектів реалізує диференційований, індивідуально-творчий та активно- дієвий підходи у навчанні. Проект може мати дослідницький, пошуковий, творчий (креативний), прогностичний, аналітичний та ігровий характер. Основу проектного методу складає орієнтація на інтереси і побажання учасників. Автором проекту як спеціального навчального завдання може бути як вчитель, так і учень (якщо він висловлює свою пропозицію). Оскільки проект планується та реалізується учнем самостійно або групою учнів, метод цей забезпечує сприятливі умови для активізації їхньої відповідальності, формування партнерських стосунків між виконавцями проекту та вчителем.

Підсумовуючи вище викладене, варто додати, що робота в такому напрямку є досить ефективна у навчанні дітей мови і літератури.

Однак які б методи не застосовувалися, важливо, як зазначають науковці, для підвищення ефективності навчання у середній школі створити такі психолого-педагогічні умови, коли учень може зайняти активну особистісну позицію та повною мірою проявити себе як суб’єкт навчальної діяльності [4, с. 157].

Список використаної літератури

1. Грих Е. Информационные технологии в управлении и учебным процессом вуза: Материалы межрегиональной научно-практической конференции – 11-13 октября 2002. – с. 74-75.
2. Енциклопедія педагогічних технологій та інновацій/ Автор-укладач Н.П. Паволокова. -Х.:Вид. група «Основа»,2009.-176с.- (Серія «Золота педагогічна скарбниця»).
3. Кузьмінський А.І., Омеляненко В.Л. Педагогіка: Підручник. – К.: Знання-Прес, 2008. – 447 с.
4. Навч. посібник для самост. вивч. дисц / В.С. Лозниця. – К. : «ЕксОб», 1999. – 304 с.
5. Педагогика и психология средней школы. – Ростов-на-Дону : «Феникс», 1998. – 554 с.
6. Педагогічні технології/ Ганна Сазоненко; упоряд.:Г. Мальченко, Т.Вороненко,-К.: Шк. світ, 2009.-128с.- (Б-ка «Шк. світу»).